ЗУБ

wiper

– зуб текучести
Синонимы:
бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр, резец


Смотреть больше слов в «Русско-английском техническом словаре»

ЗУБ ТЕКУЧЕСТИ →← ЗУ

Смотреть что такое ЗУБ в других словарях:

ЗУБ

ЗУБ, -а, мн. зубы, зубов и зубья, зубьев, м. 1. Костное образование,орган во рту для схватывания, откусывания и разжевыва-ния пищи. Коренныезубы. Молочные зубы (у детей: выпадающие после шести лет). 3. на з. непопадает (о дрожи от сильного холода, волнения, страха). На з. попробовать,взять (перен.: узнать, испробовать непосредственно; разг.). Сквозь зубыговорить (еле раскрывая рот, с неохотой; разг.). Не по зубам что-н. кому-н.(о чем-н. твердом: трудно откусить; также перен.: не под силу, не поспособностям; разг.). 2. (мн. зубья, зубьев). То же, что зубец (в 1 знач.).Зубья пилы. * Зубы на полку положить (разг.) - дойти до крайней бедности, доголода. Зубы (глаза и зубы) разгорелись на что - (разг. неодобр.) - оченьзахотелось иметь что-н. Зубы точить на кого (разг.) - злобствовать,стремиться причинить вред. Ни в зуб (толкнуть) и ни в зуб ногой (прост.) -совсем ничего не знает. Иметь зуб против кого или на кого (разг.) -испытывать против кого-н. скрытую злобу, затаенное недовольство. В зубахнавязло (разг.) - очень надоело. До зубов вооружиться, вооружен кто(неодобр.) - полностью или сверх меры вооружиться, вооружен кто-н. IIуменьш. зубик, -а. м. и зубок, -бка, мн. зубки, зубок, м. (к 1 знач.). т- Назубок подарить что кому (разг.) - сделать подарок новорожденному. На зубокпопасть кому (разг.) - стать предметом насмешек, сплетен, критики. II прил.зубной, -ая, -ое (к 1 знач.) и зубовой, -ая, -ое (ко 2 знач.; спец.). Зубнойврач. Зубовая борона.... смотреть

ЗУБ

зуб м. 1) Костное образование, служащее, главным образом, для захватывания, откусывания и разжевывания пищи. 2) Острый выступ на чем-л.; зубец.

ЗУБ

зуб м.tooth* молочный зуб — milk-tooth* глазной зуб (клык) — eye-tooth*, canine tooth* коренной зуб — molar зуб мудрости — wisdom tooth* шатающийся зуб... смотреть

ЗУБ

зуб Клык (множ. число: зубы - от животн.; зубья - от вещей)... глядеть в зубы, держать язык за зубами, заговаривать зубы, зубы съесть, зубы точить, зубы чесать насчет кого-либо, зубы, иметь зуб, навязнуть в зубах, не по зубам, ни в зуб ногой толкнуть, ни в зуб толконуть не уметь, острить зубы, показать зубы, положить зубы на полку, скалить зубы, точить зубы, цедить сквозь зубы... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений.- под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари,1999. зуб (зубы — от животн.; зубья — от вещей); зубец, клык; моляр, клевец, зубчик, зубок, зубище, зубочек, неприязнь, резец, зубик Словарь русских синонимов. зуб сущ., кол-во синонимов: 15 • бикуспидат (2) • зубец (7) • зубик (4) • зубище (1) • зубок (6) • зубочек (3) • зубчик (7) • клевец (3) • клык (9) • куспидат (2) • моляр (1) • неприязнь (31) • одонтопагус (1) • премоляр (2) • резец (22) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр, резец... смотреть

ЗУБ

Браться зуб за зуб. Волг. Сильно ругаться, браниться, ссориться. Глухов 1988, 2.В зуб толкнуть не смыслит. Народн. То же, что ни в зуб ногой. ДП, 427.Г... смотреть

ЗУБ

(аж) вухналі́ кува́ти зуба́ми, жарт. Дуже тремтіти (від холоду, переляку і т. ін.). Тільки змерз чомусь, хоч і була ніч тепла,— аж вухналі кував зубами ковалисько (О. Ільченко); Загорнувся він у перетку (у сіть), сидить, ухналі зубами кує (Україна сміється). бра́ти / взя́ти на зу́би (на зуб, на зубо́к, на зубки́ і т. ін.). 1. кого. Обирати кого-небудь об’єктом глузування, пліток і т. ін.; судити, гудити. Коли приходив котрийсь з багачів, Мандрика або Підпара, ті, що мокли під ґанком зборні, брали його на зуби (М. Коцюбинський); (Гаврик:) Ну і хотів би я знати, чи й сьогодня (сьогодні) Насті похвортунить (пофортунить) так, як у ту неділю, що всіх перетанцювала? (Настя:) Краще б не брав мене на зубки (М. Кропивницький); Господиня звивалася, як вужівка, стараючися, аби все було якнайліпше, аби любі гості не взяли потім на зуб (Г. Хоткевич); Любила (купчиха) чайку попити, добре попоїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Панас Мирний). ухопи́ти на зу́ба. Та все ж забули, що в Ковалівці тепер Заруба сидить. Він же як ухопить на зуба, то й до нових віників пам’ятатимеш (В. Кучер). 2. що. Говорити, підхоплювати що-небудь ска бра́тися / взя́тися зуба́ми за що. Рішуче, настійно домагатися чого-небудь. — Зубами взявся я за це діло. Пішов по установах, в усіх кабінетах побував, всі дозволи одержав (О. Гончар). в зу́би кому, фам. Безпосередньо, особисто комусь (давати, тицяти, совати що-небудь). — Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру (І. Нечуй-Левицький); Мені в зуби — диплом і розподілення в незабутній край босоногого дитинства (А. Крижанівський). вибива́ти зуба́ми чечі́тку (третяка́). Дрижати, клацаючи зубами (перев. від холоду або переляку). — Ти Гната безп’ятого кликав? — питається біс.— Я! — відповів Терентій, посміхнувся над силу, а сам так зубами чечітку вибиває, що аж вихилитуються вони (М. Стельмах). виграва́ти / ви́грати третячка́ на зуба́х кому. Бити кого-небудь по зубах. (Хома:) Я тобі такого третячка на зубах виграю, що аж за вухами залящить (М. Костомаров). видира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) у кого, кого і без додатка, несхв. Силоміць забирати, віднімати що-небудь у когось. — Ґазда.., а в бінної (бідної) удови з рота видираєш (Г. Хоткевич); — От і купив, от тобі й нива! — думав Роман..— Ціпов’яз з зубів видер мені ниву! (М. Коцюбинський); Тих, кому захочеться взяти булаву, немало. Важливіше видерти її з рук схизмата Хмеля (Н. Рибак); (Одарка:) Нехай віддасть хустку. Я в нього (Олексія) з горла видеру... (Г. Квітка-Основ’яненко). видира́ти (вирива́ти) / ви́дерти (ви́рвати) зуба́ми що. Докладати всіх зусиль для досягнення чого-небудь. Заздрість до Юрія, злість на Мірошниченка й Іваншина роздирали його. Він тепер зубами .. буде видирати своє щастя (М. Стельмах); Хома .. видирав своє право зубами (О. Гончар). виска́лювати (вискаля́ти) / ви́скалити зу́би, зневажл. Сміятися або посміхатися. Полюбила москаля, Та ще й зуби вискаля! (Т. Шевченко); — А парубкам з дівчатами сідати? — питав один парубок, вискаливши зуби (Г. Квітка-Основ’яненко); Він знову приносить півторбини оладків, канючить, вискаливши зуби: “Федоте, зроби шаблю” (Григорій Тютюнник). вишкіря́ти (шкі́рити, щи́рити) / ви́шкірити (ви́щирити) зу́би, зневажл. 1. до кого і без додатка. Сміятися. Враз дама дожовує, ковтає і премило вишкіряє золоті зуби до Юри (Ю. Смолич); — Ти чого, підмагачу, зуби шкіриш? — дивується дядько Микола (М. Стельмах); А Калістрат Пилипович пихкає цигаркою й усміхається... — І чого б я ото зуби шкірив? Он в газетах пишуть, що озимина підгуляла, що шкідник насувається.. А Калістрат Пилипович усміхається (Остап Вишня); А стиляга удавано здивувався: — Що, важний птах? Може, вихователь який? Тепер уже всі глянули на Миколу, вишкірили зуби, сміються (Ю. Збанацький); Військо! Лаврентій єхидно вишкірив зуби: яке то військо? Отара овець! (А. Хижняк); У Джантемира відлягло від серця: отже, можна спокійно сидіти на Орі до весни, і він із непідробною радістю вищирив свої рідкі жовті зуби (З. Тулуб). вибі́лювати зу́би. — Ти чого вибілюєш зуби? — здивувався батько. — Бо є що вхопи́ти на зу́би (на зу́ба, на зу́бки), розм. Обирати кого-небудь об’єктом розмов, пересудів та дошкульного глузування. — Та все ж забули, що в Ковалівці тепер Заруба сидить. Він же як ухопить на зуба, то й до нових віників пам’ятатимеш (В. Кучер); (Надежда (сміється):) Ходімте, доки у мене є зайвий час та нікого нема в хаті, я вам прокажу азбуку, і ви побачите, як швидко у нас піде грамота. (Прохор:) Та я той... Ну, а як дізнаються та вхоплять на зубки? Знаєш, який у нас народ!.. (М. Кропивницький). вхопи́ти на ку́тні. (Любка:) Він її очима пече, а вона аж міниться в лиці, та все, сердешна, молиться та навколішки припада! (Хведоска:) Вже вхопили на кутні? (М. Кропивницький). вчепи́тися (рука́ми й) зуба́ми за що, в що. Міцно триматися чого-небудь, не відступати від чого-небудь або тримати щось. Він не вчепився руками й зубами, як інші дукачі, в орну землю, а заглибився в темні ліси, кладучи їх під гостру сокиру (М. Стельмах); Славка наступала батькові на горло — кинь торгівлю. Сава зубами вчепився за свою скриньку — не лишу! (С. Чорнобривець). горі́шок не по зуба́х. Дуже складна справа, не під силу кому-небудь. Взявся Григорій за них (розрахунки) охоче, та швидко запал пропав: горішок виявився не по зубах (З газети). гостри́ти (рідше точи́ти) зу́би, несхв. 1. на кого, рідше проти (супроти) кого. Прагнути заподіяти комусь прикрість, шкоду і т. ін.; гніватися на когось. — Ну, вже я на того Стецька гострю зуби. Прохав бісового квакала зорати ниву ще з осені,— ніколи — каже (Панас Мирний); — На Полтавщину нема вороття. Там на мене управитель зуби гострить, закатує (П. Кочура); Дійшло до його вух, що бояри знов гострять супроти нього зуби (А. Хижняк); — Я тебе наскрізь бачу. Давно ви точите зуби на Борзня, ось тепер і радієте, що звели з ним рахунки (Ю. Бедзик). гостри́ти зу́ба. Здається, ніхто не гострив на нього зуба (З газети). 2. на кого—що і без додатка. Прагнути здобути чиюсь прихильність або заволодіти ким-, чим-небудь; посягати. Батьки та матері гострили на його зуби, як на корисного жениха (Панас Мирний); Чи був же хоч один з них (парубків), щоб не гострив зубів на неї (дівчину) (Г. Квітка-О грі́ти зу́би на со́нці, жарт. Проводити час у несерйозних розмовах (перев. надворі). Гріють зуби на сонці (сказано про жіноту, що весною, в свято, посідали під тином і скрекочуть собі) (Укр.. присл..); Любить-бо моя Мартоха гріти зуби на сонці, якби могла, то свою балачку сороці на хвості пов’язала б, щоб сорока розносила (Є. Гуцало). да́ти по зуба́х кому. Побити кого-небудь, розправитися з кимсь. Знали вже (військовополонені).., як дали наші по зубах фашистам під Москвою (В. Козаченко). дзвони́ти зуба́ми, фам. 1. Тремтіти від холоду, страху. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський); — Мокрий, змерзлий вершник держиться за гриву та дзвонить зубами (Ю. Опільський); Вона (Анна) плакала голосно, а він (Михайло) смертельно перелякався.— Ходи! — кликнув, хрестячись та дзвонячи зубами (О. Кобилянська). 2. Не мати чого їсти, голодувати. Погана парафія, де піп зубами дзвонить (Укр.. присл..). диви́тися в зу́би кому, фам. Виявляти зайву поблажливість, церемонність, запобігливість у поводженні з ким-небудь. — Ви нас газами душите, баржами в морі пускаєте на дно, а ми, думаєте, будемо вам в зуби дивитися? (О. Гончар); Тітка Мокрина, як у селі казали, нікому в зуби не дивилася (О. Ковінька). діста́ти / дістава́ти по зуба́х від кого і без додатка, грубо. Зазнати невдачі, поразки у боротьбі, у бою тощо. Повторити наступ вони (фашисти) наважились аж через півтора місяця і знову, як відомо, дістали по зубах (З газети). до ді́дька в зу́би, грубо. 1. зі сл. потра́пити, уско́чити і под. У небезпеку, в халепу. По всьому було видно, що ми потрапили до дідька в зуби (З усн. мови). 2. зі сл. іти́, ї́хати і т. ін. У найвіддаленіше і найнебезпечніше місце; будь-куди. — Я не можу тобі заборонити їхати куди ти захочеш,— .. люто вигукнув Петро,— не тільки в бухту Хрестову, але навіть до дідька в зуби! (В. Собко). до зубі́в, зі сл. озбро́єний, озбро́ївшись і под. Дуже добре, у достатній мірі. Перед ґанком попового будинку Сафрона зупинив озброєний до зубів вартовий (М. Стельмах); Уночі Карапетян і Гаркавий, озброївшись до зубів, виповзли з траншеї і зникли у підземеллі (В. Собко). до чо́рта в зу́би, грубо. У найнебезпечніше або найвіддаленіше місце. (Голос з 1-го хору:) Повтікали старогородські шевці, мабуть, до чорта в зуби (І. Нечуй-Левицький); (Ніна:) Знаю, Пашо, знаю, що кожен з нас, як стій, в атаку піде, у розвідку, на смерть, до чорта в зуби. І не злякається нічого в світі (Л. Дмитерко). до всіх бі́сів у зу́би. Зачеплений міцною рукою жінки, побіг (Сивоок) кудись до всіх бісів у зуби (П. Загребельний). чо́рту в зу́би. — Чого ви дивитесь, жіночки? Коли чоловіків забрали, то хай роздають увесь хліб, худобу — все одно кудись чорту в зуби спроваджують (Ю. Збанацький). (само́му) чо́ртові в зу́би. Так йому було весело і приємно стояти в компанії з батьком і коником в теплі гетьманського палацу з чарочкою, що він готовий був за одну таку мить кинутись не тільки в .. огонь, а самому чортові в зуби (О. Довженко). зав’я́знути (зав’я́зти, нав’я́зти і т. ін.) в зу́би (в зуба́х) кому. 1. Стати об’єктом постійних розмов, думок і т. ін. — Е-е, коли б ви розказали про замчище, діду.— Зав’язло тобі в зуби те замчище! Дивись, і з голови не виходить (Панас Мирний). 2. Дуже сподобатися комусь. — Он Петро Горбатюк...— не слухала, бубоніла своє стара.— Чим не пара?.. Так ні — зав’яз їй у зубах той Наумчик (І. Рябокляч); (Терпилиха:) Знаю, чом тобі всі не люб’язні; Петро нав’яз тобі в зуби (І. Котляревський). замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Ю. Тарновський); Ідеаліст нещасний. Заговорив зуби, а я знову збився (І. Микитенко). забала́кувати зу́би. — Ти мені зуби не забалакуй, я без твого Аристофана коників чула (О. Гончар). 2. Вводити в оману, дурити когось. — У нас її (філоксери) нема! Старі люди скільки живуть, а такого не бачили. Не вірте, це він зуби нам замовляє! Це брехня (М. Коцюбинський); — Умієш ти (цигане) замовити зуби, та щоб після цього в печінці не кололо (М. Стельмах). заора́ти (зари́ти) но́сом, фам. Упасти обличчям куди-небудь, у щось; перекинутися. Шарко прудко подався вперед, а Василькові крамарчук підставив ніжку, і він заорав носом у землю (П. Панч); Так осліп, нещасний (Михайлик), від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів і так заорав туди носом, аж кров пішла (О. Ільченко); Вийшов з дрюком дід Улас: — Ну, то як тобі у нас? — За коротким цим опросом (запитанням) Аж зарила біда носом (С. Воскрекасенко); Навмання кинувся Петрик до Дашковців. Прожогом вскочив у двері і зарив носом: за кущем порічок переможно скалив зуби Олесь (Є. Куртяк). запоро́ти но́сом. Підвівшись з задньої лави, як завжди, з-між молодиць, щоб іти наперед, він (Проць) чомусь плямисто почервонів, що рідко траплялось, а зустрівшись поглядом з Ловачем, не до добра спіткнувся, мало не запоров носом (В. Бабляк). зуба́ми заора́ти. — Стій! ні з місця! — крикнув той (панич) і шпорнув (шпурнув) першог злама́ти (зломи́ти) зу́би на чому і без додатка. Зазнати поразки, невдачі у чому-небудь. Під Москвою зломив (фашист) зуби, в Ленінград не йде без шуби! В Сталінграді все покинув, До Харкова дер без впину (Укр.. думи..); — Нас підтримають київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі,— підемо на Буг (Іван Ле); // Затративши чимало праці, зусиль, не справитися з чим-небудь. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв’язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? Смішно навіть про це думати (В. Собко). зуб за зуб. Відплата, помста образою за образу. Він рад був, що може відплатити Рифці зуб за зуб (І. Франко); — Колись я був добрий, а вони мене зробили злим. Що ж? Нехай так і буде. Я їм свого не подарую. Око за око, зуб за зуб (Григорій Тютюнник); — А що ж, вони наших рубатимуть, на рожни підійматимуть, а ми з ними цяцькатись? — говорили бійці загону.— Ні, зуб за зуб! Кров за кров! (О. Гончар). зу́би з’ї́сти (прої́сти) на чому. Мати великий досвід у чомусь; ґрунтовно вивчити що-небудь. Мій тато зуби з’їв на паламарстві, а на долю не нарікає (А. Свидницький); (Бригадир:) Я зернини не висію по культивації. Я зуби на гречці з’їв (М. Рудь); — Я, хлопче, на цьому ділі, сказати б, зуби з’їв (М. Олійник); Молодий агроном не цурався старих людей, які зуби проїли на тій землі, все випитував їхній досвід (Ю. Яновський). зу́би пока́зувати / показа́ти, ірон. Посміхатися до кого-небудь. Мій Омелько й собі .. до неї (дячихи) через тин: гі, гі, гі! і собі показує зуби (І. Нечуй-Левицький); А вулицею іде дядько Микола й питає: чи я сплю на пні, чи дрімаю? Я йому показую зуби й кажу: не сплю і не дрімаю (М. Стельмах). зу́би прорі́жуться у кого. Хто-небудь набереться сили, стане владним, грізним. (Гаркуша:) Проріжуться і в нас зуби, зачекай (Насте) ...Не завжди нам по чужих прикажчикувати .. (О. Гончар). зу́би скрипля́ть у кого і без додатка. Хтось дуже розлючений, сповнений гніву, ненависті. (Варка:) Оце ж у свахи Кондашихи аж зуби скрипітимуть від заздрості (М. Кропивницький). зуб на зуб не попада́є (не потрапля́є). Хто-небудь дуже тремтить від великого холоду або з переляку. — Вовки в лісі з’явилися. Не чув? Думаєш, мені тепер не страшно на хутір іти? Зуб на зуб не попадає! (М. Стельмах); Дячок хвилювався. Робилось зимно і трясло: зуб на зуб не попадав (М. Хвильовий); Тепер на горішніх поверхах вікна доводиться відчиняти — так спекотно, а ось на нижніх — зуб на зуб не потрапляє (З газети). зці́пивши зу́би. Стримуючи свої почуття, бажання; напруживши всі сили. (Юда:) Учитель мав улюбленців між нами, — ми, зуби зціпивши, їм догоджали (Леся Українка); Ольга, зціпивши зуби, тамувала гнів (Я. Качура); Він (Олаф) сам дрижав і працював з несамовитістю, зціпивши уперто зуби й майже не спочиваючи (В. Винниченко). і зу́би ви́збираєш грубо. Уживається як погроза кому-небудь дуже боляче, відчутно побити за щось. — Цить! а то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш,— крикнула Кайдашиха й скочила з місця (І. Нечуй-Левицький). і зубі́в не ви́збираєш. — Ти що? — аж підвівся з стільця земський.— П’яний приїхав. Я такого дам тобі агітатора, що й зубів не визбираєш (М. Стельмах). і зубі́в не позбира́ти, зі сл. уда́рити. Дуже сильно. — В Черешні (корови) вдача норовлива, хвицнути може ратицею так, що й зубів не позбираєш (Є. Гуцало). (і) на зуб ні́чого покла́сти кому, у кого. Хто-небудь зовсім не має чого їсти. Заробітчани довго мовчали. Лук’ян, худий, сірий, злий, сказав: — Ви собі дома, може, хоч який сухар маєте, а нам і на зуб нічого покласти (П. Панч). ки́дати (кла́сти) / ки́нути (покла́сти) на зуб (на зу́би). Їсти, з’їдати. — От матінку маю,— скаржився Денис, мотузуючи торбу.— Де що в хазяйстві найласіше — зараз же кида собі на зуби (Григорій Тютюнник). кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю (на ми́сник). Голодувати. Там (у степу), коли зародить, то возами ту пшеницю возять, але вже коли й недорід ущелепкається (трапиться)... отоді вже, чоловіче добрий, клади зуби на полицю (Ю. Збанацький); Що те панське жалування: сьогодні воно сяк-так годує тебе, а завтра, схоче пан, і покладеш зуби на полицю... (М. Стельмах). хоч зу́би клади́ на поли́цю. Іще раз вона спече коржі, а тоді хоч зуби клади на полицю (С. Чорнобривець). зу́би на клино́к. Козу зарізав, .. м’ясо з’їмо, а тоді зуби на клинок (Р. Іваничук). кла́цати зуба́ми. 1. Дуже мерзнути. — Як ти себе вночі почуваєш... Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (О. Гончар). 2. на кого, грубо. Вороже, недоброзичливо і т. ін. ставитися до кого-небудь. Не живуть (люди), а по-вовчому бродять по світу і клацають один на одного зубами... (О. Гончар). 3. фам. Прагнути домогтися, досягти і т. ін. чого-небудь. (Острожин:) Такий молодий, в такий короткий час ви завоювали собі таке становище в літературі .. Та змилуйтесь! Чи один же цілий вік клацав зубами даремно, ви одразу такий шматок урвали... (Леся Українка). крізь зу́би. Неохоче, невиразно, ледве розтуляючи рота; з незадоволенням. Воно, власне, було замітне вже й в останні дні перед моїм від’їздом, уже тоді у мами був неприємно холодний вираз в його присутності, одвертання очей, відповіді крізь зуби (Леся Українка). лама́ти / злама́ти (полама́ти, облама́ти і т. ін.) зу́би на кому—чому, об кого—що і без додатка. Не одержувати бажаного результату; зазнавати невдачі, поразки і т. ін. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв’язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? (В. Собко); — Нас підтримують київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі,— підемо на Буг (Іван Ле). пополама́ти собі́ зу́би (багато разів, тривалий час). (Сотник:) Пішли на ґвалт, та з’їли гарбуза. Об нас собі пополамали зуби! (М. Старицький). лі́зти чо́ртові на ро́ги (в зу́би), фам. Наражатися на небезпеку; ризикувати потрапити у складну ситуацію. — Завжди сам лізеш чортові на роги! (О. Гончар); Льотчик провів друга на дорогу, сказав на прощання: — То гляди ж, Найдо, не лізь чортові в зуби. Будь обережний! (В. Минко). лі́зти (наско́чити) само́му чо́ртові на ро́ги. — Якби для того, щоб урятувати товариша, треба було не те що на вила, а й самому чортові на роги лізти, то й тоді ми не повинні задумуватися! — гнівно крикнув Кармелюк (М. Старицький); Бігти в ліс — значить наскочити самому чортові на роги! Будемо тут! — вирішив командир (П. Автомонов). лупи́ти / полупи́ти зу́би. 1. грубо. Сміятися, реготати. — Нічого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив (Григорій Тютюнник). 2. з ким і без додатка, жарт. Проводити час у веселих розмовах з ким-небудь; розмовляти. Не швидко прибіг лакей на генеральшин крик. Не де ж він був, як не лупив зуби з Уляною (Панас Мирний); Можна й біля ґанку зуби полупити (Ю. Збанацький). ма́ти зуб (зу́ба) на кого. Сердитися, гніватися на кого-небудь. Гнат і, мабуть, деякі з присутніх, може, отой композитор або отой поет.. — всі вони мали на мене зуб за Вероніку (П. Загребельний); Пан Андрій мав зуба на Кшивольського за його завжди зухвалі і ґвалтовні виступи (Г. Хоткевич); (Андрій:) Бєлін мав на неї зуба: він женихався, і — не вийшло (Я. Галан). ма́ти вели́кий зуб. Особливо великий зуб на нього (Ярошенка) має Пилип Варивода (В. Речмедін). ма́ти зу́би. Та-ак… Хм… От тобі й Маринка… І вона зуби має… (В. Винниченко); // проти кого. Бути незадоволеним, затаїти злість проти когось. Вже першого дня помітили козаки, що турки передусім мають зуб проти них (О. Маковей); (Смола:) Брехня. Ти просто маєш проти мене зуб (І. Микитенко); — Здрастуйте, — Данило й Харитон відповіли стримано, як і належить делегатам, та й мали вони проти цієї дівчини .. зуб (Ю. Смолич); Тільки молоти́ти зуба́ми (язико́м), зневажл. Говорити непотрібне. — Її за тоту (ту) політику вигнали з гімназії, а вона .. молотить і далі язиком (Д. Бедзик). зу́бом молоти́ти. — Раз робити, так робити, а не зубом молотити… Кидай свою сигару та берімося за пилку… (В. КуІчер). молоти́ти язико́м, як ці́пом. Вона, як ціпом, молотить і далі язиком (Д. Бедзик). на зу́би (на зу́ба), зі сл. ма́ти, дава́ти і т. ін. Поїсти, перекусити. (Сліпий:) Гей, ти, де ти, балагуло, маєш ти там що на зуби? Горбатий провідник, почувши таку бесіду, навпростець шморгнув рукою в торби сліпого, вийняв добрий хліб, сіль і .. фляжку горілки (І. Франко); — Ну, добре,— сказав Павло.— Давайте-но щось там на зуба, та треба бігти до машини (В. Кучер). на оди́н зуб; на одно́го зу́ба. Дуже мало (про їжу). — Боюся поїсти, бо тоді з голоду загину: се мені лиш на одного зуба (Три золоті сл..). не по зуба́х кому, чиїх. Не під силу кому-небудь; надмірно важкий для когось. — А ти як думав? Кажу, буду слухати, значить буду. — Та вона ж (лекція) для тебе непідходяща, не по твоїх, як то кажуть, зубах,— говорив глузливим тоном парубок (Г. Коцюба); Тільки без дурощів: не хапати здобич, що не по зубах (М. Стельмах). по зуба́х. — Гарний горішок, тільки шкода — не наш,— кивнув Потьомкін на острів...— Думаю, що Антонові Андрійовичу з його козаками цей горішок буде цілком по зубах (С. Добровольський). ні (ані́) в зуб (ного́ю), перев. зі сл. не зна́ти, не розумі́ти і т. ін.. Анітрохи, аніскільки, зовсім. Він математики ні в зуб не знає (Леся Українка); Все те був мій план, якого ти ні в зуб не розумієш (І. Франко); З людиною буває часто так, що, добре знаючи колишнього події, Вона сучасності ні в зуб не розуміє (М. Рильський); (Дудар:) Не з того кінця береш. Не розумієш української культури. (Книш:) Я? Не розумію? (Дудар:) Ані в зуб (І. Микитенко); // Зовсім не розумітися на чомусь. Я в латині — ні в зуб ногою (З газети). о́ко за о́ко (, зуб за зуб). Уживається для вираження прагнення помститися за вчинене зло, несправедливість, образу і т. ін.; відплата тим самим. “Так,— думав він (Тимко) тепер, лежачи під кущем терну.—.. Що ж? Нехай так і буде. Я їм свого не подарую. Око за око, зуб за зуб” (Григорій Тютюнник); За мораллю й за законами кримінальних за все мусить бути тяжка відплата. Око за око (І. Багряний). о́ко за око́ і зуб за зу́ба. Ви чули, що сказано: “Око за око і зуб за зуба”. А я вам кажу не противитись злому (Біблія). оско́ма на зуба́х від чого, перев. у кого. У когось виникає відраза до чого-небудь; неприємно, бридко від чогось. — Ох, які ми сьогодні благородні,— зітхнув Христолобенко,— аж нудно, аж оскома на зубах од благородних слів (Є. Гуцало). па́льця в рот не клади́ кому і без додатка. 1. Хто-небудь кмітливий, дотепний, тямущий: такий, з яким слід бути обережним, бо може скористатися помилкою, промахом іншого. Гострий розум у Кузьми Харитоновича: пальця в рот не клади. Не кожний отак швидко зметикує, що й до чого (Я. Гримайло). не клади́ па́льця на зу́би. Піп у мене — я думав перше — так собі пришелепуватий чоловічок, коли, здається, я помилився — не клади йому пальця на зуби (С. Васильченко). 2. Хто-небудь уміє обстоювати свою думку, позицію, свій погляд, захистити свої інтереси і т. ін. “Зубата тітка,— подумав (Сагайдак),— цій пальця в рот не клади” (С. Добровольський); (Заболотний:) Де ж це Ярошенко? (Віктор:) Заява на нього надійшла. Серйозні справи викриваються. (Заболотний:) Он воно що!.. І все ж ти йому пальця в рот не клади. Він брат,— ого! Я його знаю... (О. Левада). перелічи́ти (полічи́ти) зу́би кому і без додатка. Побити, ударити кого-небудь, перев. по зубах. — Встане не на ту ногу пан управитель — і зуби перелічить, і служби позбавить (М. Стельмах); — Чом ти йому зубів не полічив? — загомоніли кругом (Панас Мирний). перетира́ти (перебира́ти, перемина́ти і т. ін.) / перете́рти (перебра́ти, перем’я́ти і т. ін.) на зуба́х кого. Пліткувати, лихословити про кого-небудь. А в гостинній панійки скрекотять, як ті сороки: без сорома (сорому) кожного на зубах перетирають (Панас Мирний); Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний); Знову почав Грицько гукати на всю хату, перетираючи та переминаючи на зубах не тільки Пріську з Христею, а й увесь рід їх (Панас Мирний). показа́ти / рідко пока́зувати (свої́) зу́би (ро́ги, па́зурі). Виявити свою злостиву вдачу, свій характер, злі наміри і т. ін. — Хіба ти сама змалку не вивірила? Не дався він тобі ще узнаки? Підожди трохи, він покаже свої зуби ще гостріші, ніж колись… (Панас Мирний); Тепер (після пожежі) настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка і дітей. Тоді й батько показав роги… (А. Крушельницький); Влещуючи однією рукою поспільство, пан Бжеський незабаром показав свої пазури (З. Тулуб). — Ось же написано чорним по білому — неблагонадійний! .. Це значить, що новий лад не може на вас покластися, що ви в любий момент можете показати свої пазурі (Ю. Збанацький). полі́зти чо́ртові в зу́би. Перебороти будь-які перешкоди, труднощі і т. ін. для досягнення своєї мети. Василь був сміливцем, відчайдушно-хоробрим хлопцем, який би самому чортові в зуби поліз (Ю. Бедзик). попа́сти (попа́стися, потра́пити і т. ін.) / попада́ти (попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) чо́рту в зу́би, грубо. Опинитися у скрутному становищі, бути в біді. Пройшовши мідні труби, попав чорту в зуби (Укр.. присл..); — Уже вертавсь у Паволоч, думав, що ти попавсь навіки чорту в зуби, так їхав рятувати (П. Куліш). попа́стися в зу́би біді́. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді; Уже і так пополякали, Насилу баби одшептали, Попався в зуби був біді (І. Котляревський). пополоска́ти / полоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло і т. ін.) чим і без додатка, жарт. Випити незначну кількість алкогольного напою; трохи випити. Та й де їм (молодим), вишкваркам, горілку ту круглять (пити) .. Не вспіють квартою в ротах пополоскать,— Вже й по-індичому в шинку заґерґотали! (П. Гулак-Артемовський); (Денис:) Ото либонь Гарасим кладе стіжок, чи нема в нього хоч капелини (горілки), щоб хоч зуби пополоскать? (М. Кропивницький). потра́пити (попа́сти, попа́стися і т. ін.) на (го́стрі (голо́дні)) зу́би кому і без додатка. Стати об’єктом лихослів’я, пліток і т. ін. Уся сім’я Глущуків потрапила на голодні зуби, і хто тільки не хотів, той і не перемивав їй кісток (С. Чорнобривець); Попав їм (сусідам) Заруба на гострі зуби (В. Кучер). попа́стися (попа́сти) на зубо́к. (Іван:) Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком (М. Кропивницький); — Ну, бережись, Миколо, попав Тарасу на зубок! — сказав Гулак господареві (Василь Шевчук). приде́ржати / приде́ржувати язи́к ((свого́) язика́) (за зуба́ми). Утриматися від висловлення; змовчати. Але на цей раз я таки придержав свого язика і не розповів нічого (Л. Смілянський); — І ти, Павле Григоровичу, придержав язика за зубами (П. Панч). продава́ти зу́би, зневажл. Сміятися, реготати (перев. без причини). Між людьми чесними зубів не продавай (Укр.. присл..); Але одного дня таки не витримав: він сказав їй, що взяв її не на те, щоб вона продавала зуби та реготалась з парубками (М. Коцюбинський); — Ой! — зареготала вона (дівчина). — А чого так? — Щоб менше зуби продавала… (В. Винниченко); — О, гляньте! Це наш мельник вийшов на гатку та продає зуби! (М. Стельмах). рука́ми й нога́ми (, й зуба́ми). 1. Всіма силами.. Пручавсь руками і ногами, або, як вчить сучасна класика, чинили опір всіма засобами (С. Караванський); Та тепер кожен за землю руками й ногами, й зубами держиться! (Б. Грінченко). 2. Категорично відмовлятися, виявляти повне небажання робити що-небудь, виконувати чийсь наказ, прохання і т. ін. — Годі вдома сидіти та хліб переводити,— пора й самому заробляти! Чіпка — руками й ногами! Та вже Оришка — давай його умовляти (Панас Мирний). самі́ ву́ха та зу́би. Дуже худий. Я не вважав себе за хворого, хіба що був худий — “самі вуха та зуби” (П. Панч). світи́ти зуба́ми. Широко посміхатися. Незнаний хлопець стояв перед нею. Не крився, не таївся, хизувався чобітьми, .. світив зубами (К. Гордієнко). сіль тобі́ на язи́к (, печи́на в зу́би (у ві́чі)). Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п’яненька (П. Куліш). ска́лити зу́би, зневажл. 1. Дуже сміятися, перев. без очевидної причини. Писарці скалили жовті зуби та реготались, аж поки рудий писар не гримнув на них (М. Коцюбинський); — А ви, лежні, ланці, чого зуби скалите? — кинулась до їх (них) Параска (Панас Мирний). 2. з кого—чого, над ким—чим. Недоброзичливо, зло висміювати кого-, що-небудь; насміхатися з кого-небудь. Спочатку насміхалися (люди). Першим озвався Грицько Тихолаз — панський чередник.— Чого, каже, зуби скалите над людською бідою! (В. Речмедін). скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. А сам аж зубами скреготав (князь), що міг так забутися (І. Франко); Не скрипи зубами, Не лютуй, вороже, Марні твої мрії — Нас не переможеш! (Укр.. пісні); Трохименко скрегонув з люті зубами (Григорій Косинка); — Сховай пістолет і забирайся геть! — скрегонув зубами Брайко (П. Загребельний); Ти скрегнув зубами і стис кулака: — А це що? (А. Головко); В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: “Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!” (В. Сосюра); В нього зануртувалося всередині, він скрипнув зубами і стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Григорій Тютюнник). суши́ти зу́би. Сміятися, посміхатися. Біля самого двору Безбородька осяяла щаслива думка. Він аж зупинився, .. вдоволено засміявся ..— Чого це ти, чоловіче, зуби сушиш? — обізвалась із городця гостровуха Марія (М. Стельмах). торгува́ти зуба́ми. Сміятися, глузувати з кого-, чого-небудь. — А ти чого зубами торгуєш? Тут про діло балакають! (Григорій Тютюнник). трима́ти (держа́ти) язи́к (язика́) за зуба́ми. Мовчати, не розголошувати чого-небудь, утримуватись від висловлювання. Чи певні ви.., що серед двох десятків людей .. не знайдеться хоч би один, що не вміє тримати язик за зубами? А діло таке, що вимагає найсуворішої таємниці (А. Головко); — Так .. Мамка наказала мені тримати язик за зубами (П. Гуріненко); — У нас є дані, що твої приятелі, особливо той, Артур, теж не дуже тримають язика за зубами (Валерій Шевчук); — Чого заманулося? паничів! — усміхнулась Зайчиха, не вміючи держати язик за зубами (Панас Мирний); (Мелашка:) Він (пан) ще налив стаканчик, я викушала. Знову почав розмовлять, силкуючись випитати, але я цупко держала язик за зубами (М. Кропивницький). трима́ти язики́ за зуба́ми (про багатьох). Боцман .. підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням, яке мало показати, що на його судні всі вміють тримати язики за зубами (Ю. Яновський). держа́ти язи́к на при́в’язі. хоч до ра́ни (до боля́чки, до зубі́в і т. ін.) клади́ (приклада́й, притуля́й і т. ін.) / приклади́ (притули́). 1. Надзвичайно дуже, занадто. (Лицар:) Поки мене сюди не заманила, була ти добра, хоч клади до рани (Леся Українка); Дивитися (Латка) такий добрий, улесливий, хоч до болячки клади його (С. Васильченко); Такий любий отой Василь, хоч до рани приклади його (Мирослав Ірчан). 2. зі сл. таки́й. Добрий, лагідний, податливий і т. ін. Мати у неї така, хоч до рани прикладай (З усн. мови). хоч до зубі́в клади́. Іван Семенович Підкова Такий, хоч до зубів клади... Насупроти нікому й слова, Лише підтакує завжди (С. Воскрекасенко). хоч зуба́ми вирива́й (видира́й). Дуже міцно. Їхня справа буденна, проста — визволяти з затверділих снігових заметів (телефонний) дріт, який мов уріс туди.. так, що хоч зубами виривай (Ю. Збанацький). хоч зу́би рви кому, зі сл. п’я́ний. Дуже, у великій мірі. Дідич такий п’яний, що хоч йому зуби рви, ліг тут же на лавочці й одразу захропів (Казки Буковини..). ціди́ти / проціди́ти крізь зу́би, зневажл. Говорити неохоче або невиразно, ледве розтуляючи рот. Але агроном Горлов — непохітний. Він щось цідить кризь зуби .. про те, що тут (у радгоспі) досі не навчилися прислухатися до голосу сільськогосподарських авторитетів (П. Оровецький); Майор, не обертаючись, люто цідить крізь зуби: — Негайно ж, негайно замовкніть! Бракувало ще, щоб підлеглі... (бунтували) (Н. Тихий); Молодий стурбований голос щось тихо промовив до кулеметника. Той крізь зуби злостиво і спокійно процідив: — Зараз, товаришу командир (М. Стельмах). ціди́ти слова́ крізь зу́би. А Сафатові повиділося, що Стрибог, мабуть, хоче хмуритися; тим-то низенько склонився й несміло цідив слова крізь зуби (Л. Мартович). цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося! — знову цокочучи зубами, прошепотіла Килина (І. Сочивець); Вскочив (Пилипко) у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Панас Мирний); — Ой, дядьку, привид! — цокотимо зубами.— Де? — Ой на цвинтарі, там у кущах! (Нар. опов.); На зимового Миколая завжди було холодно, ми цокали зубами (В. Минко). дзвони́ти зуба́ми. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський). ля́скати зуба́ми. Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Григорій Тютюнник). сікти́ зуба́ми. Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (І. Франко). як (мов, немо́в і т. ін.) ку́рячим зу́бом обче́ркнутий, жарт. Такий, до якого не можна підступитися, спіймати на чому-небудь, звинуватити в чомусь і т. ін. Де який ярмарок, базар, яка оказія — там вже й єсть її, тільки стережи краму .. От і всі знають, а немов курячим зубом обчеркнута: не доступляйсь до неї, не впіймаєш (Дніпрова Чайка). як (мов, ні́би і т. ін.) чо́ртові в зу́би ки́нути кого, що. Невідомо куди подіти кого-, що-небудь. Саранчук помовчав хвилинку, ще зітхнув і додав затим: — Краще б, мабуть, було й зовсім туди не вириватися. А то й чоловіка одвезли — як чортові в зуби кинули (А. Головко). як у Сірка́ із зубі́в, зі сл. не ви́рвати. Зовсім, ніяк. — Ой, сину, .. У добрих людей, у таких, щоб поділились, в самих нічого немає, а в тих, у кого є,— не вирвеш, як у Сірка із зубів (Ю. Збанацький).... смотреть

ЗУБ

ЗУБ, а, м. чаще мн. □ мн. им. зубы и зубья, род. зуб и зубов.1.мн. зубы и (редко) зубья.Анат.Рѣжутся зубы, имиже мог бы данную пищу жвати. КАН 64. Пас... смотреть

ЗУБ

ЗУБ, а, ч. 1. мн. зу́би, і́в. Кістковий утвір у роті людини та багатьох хребетних тварин, признач. для схоплювання, кусання й подрібнення їжі, а також для захисту. Дарованому коневі в зуби не дивляться (Номис, 1864, № 4614); Сестра Меланія снідання впорала. Мала вона тридцять і два зуби білі та здорові та роботящі. О, які ж зуби! Усе молола ними, як жорном добрим (Вовчок, І, 1955, 253); Надворі ходив з люлькою в зубах п’яненький Порох (Мирний, І, 1949, 256); Жінка злегенька розтулила червоні підфарбовані губи і, повертаючи туди й сюди голову, роздивлялася в люстерко ридикюля на свої блискучі, рівні й гострі зуби (Досв., Вибр., 1959, 206); * Образно. На плотах тих лісоруби мчать стихії напролом, і каміння гострі зуби їм загрожують кругом (Сос., Солов. далі, 1957, 41); * У порівн. В широких отворах вікон біліли кахльові печі, немов зуби в щелепах кістяка (Коцюб., II, 1955, 93). Зу́би му́дрості — останні в зубному ряді великі корінні зуби, які прорізуються в людини після 20 років; Моло́чні зу́би — зуби людини в дитячому віці, які після шести років поступово випадають і замінюються новими, постійними. Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби і нетерпляче чекаючи справжніх, спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком до багачів (Гончар, І, 1959, 8). ◊ Бра́ти на зу́би див. бра́ти; Видира́ти (вирива́ти) зуба́ми — докладати всіх зусиль для досягнення чого-небудь. Хома.. видирав своє право зубами (Гончар, III, 1959, 310); Ви́лущити зу́би див. ви́лущити; Виска́лювати (вискаля́ти, ви́скалити) зу́би див. виска́лювати; Вишкіря́ти (ви́шкірити) зу́би див. вишкіря́ти; Гостри́ти (точи́ти) зу́би: а) (на кого — що) прагнути заволодіти ким-, чим-небудь, захопити когось, щось. Не гостри зубів на чужеє (Номис, 1864, № 9651); Батьки та матері гострили на його зуби, як на корисного жениха, особливо убогші (Мирний, II, 1954, 79); б) (на кого — що, рідше проти, супроти кого — чого) гніватися на кого-небудь; прагнути зробити комусь зло, прикрість; намагатися позбавити кого-небудь чогось. — Що-о?!— навіть зупинився Балика, налившись кров’ю.— Ми підемо шарпати кримські береги, коли Жолкевський точить зуби на нашу волю! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 410); — На Полтавщину нема вороття. Там на мене управитель зуби гострить, закатує, бісів німчура (Кочура, Зол. грамота, 1960, 437); Недарма Данило хоче докладно знати, що діється в Галичі. Дійшло до його вух, що бояри знов гострять супроти нього зуби (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 495); Держа́ти (трима́ти) язи́к за зуба́ми див. язи́к; Дзвони́ти (видзво́нювати, ля́скати, цокоті́ти і т. ін.) зуба́ми — тремтіти від холоду або страху. Дзвоню зубами, бо мені зимно (Коцюб., II, 1955, 268); Перебігла [Левантина] двір І заховалась ..за сажнями дров ..Вона сиділа там довго, тремтячи зо страху й холоду, цокотячи зубами (Гр., II, 1963, 272); Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Тют., Вир, 1964, 123); Диви́тися (загляда́ти) в зу́би кому — ставитися догідливо до кого-небудь, сподіваючись якоїсь вигоди; потурати комусь; До чо́рта в зу́би; Чо́ртові в зу́би, розм.: а) уживається на позначення глухого, небезпечного місця, скрутного становища і т. ін. — Гей, братці, потрапили ми, по всьому видно, до чорта в зуби, —заговорив хтось із темного кутка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 424); Так йому було весело і приємно стояти в компанії з батьком і коником в теплі гетьманського палацу з чарочкою, що він готовий був за одну таку мить кинутись не тільки в.. огонь, а самому чортові в зуби (Довж., І, 1958, 171); б) (у сполуч. із сл. іди́, ідіть) уживається як лайка. [Бобренчиха:] Іди до чорта в зуби, бо як лайну, то й ноги задереш (Сам., II, 1958, 78); Зав’я́знути (зав’я́зти, застря́гнути, застря́гти, нав’я́знути, нав’я́зти і т. ін.) в зу́би (в зуба́х) кому — стати постійним об’єктом чиїхось розмов, думок. [Терпилиха:] Знаю, чом тобі всі не люб’язні; Петро нав’яз тобі в зуби (Котл., II, 1953, 17); — Е-е, коли б ви розказали про замчище, діду.— Зав’язло тобі в зуби те замчище! Дивись, і з голови не виходить (Мирний, І, 1954, 173); Зав’яз їй у зубах той Наумчик (Ряб., Жайворонки, 1957, 116); Засмія́тися на ку́тні зу́би див. ку́тній; З зубі́в видира́ти (ви́дерти) — з великими труднощами, докладаючи великих зусиль, одержувати що-небудь, домагатися чогось. — От і купив, от тобі й нива! — думав Роман.. — Ціпов’яз з зубів видер мені ниву!.. (Коцюб., І, 1955, 106); Зігна́ти з зубі́в оско́му див. оско́ма; Злама́ти (полама́ти) зу́би на чому — віддати багато зусиль, праці, але не справитися з чим-небудь. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв’язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? (Собко, Срібний корабель, 1961, 188); Зуб за зуб — відповідати на образу, кривду, заподіяне зло і т. ін. тим самим. Він рад був, що може відплатити Рифці зуб за зуб (Фр., V, 1951, 424); — А що ж, вони наших рубатимуть, на рожни підійматимуть, а ми з ними цяцькатись?— говорили бійці загону. — Ні, зуб за зуб! Кров за кров! Щоб ніхто потім не сказав, що ми, українські незаможники, не вміли своїх класових ворогів загнуздати! (Гончар, II, 1959, 233); Зуб з зу́бом не зведе́; Зуб на зуб не попада́є (не попада́в, не попаде́) — уживається при вираженні дуже сильного відчуття холоду або страху перед ким-, чим-небудь. Змерзла ж [Маруся] то так, що зуб з зубом, не зведе, так і труситься (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Селянин так перемерз у дорозі, що зуб на зуб не попадав (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 36); Зуба́ми вчепи́тися (трима́тися) за що; Зуба́ми держа́ти (трима́ти) що: а) дуже міцно триматися за що-небудь; б) зберігати за собою, докладаючи всіх зусиль. Славка наступала батькові на горло — кинь торгівлю. Сава зубами вчепився за свою скриньку — не лишу! (Чорн., Пісні.., 1958, 79); — Землі не дам! Зубами держатиму, —не пущу! (Мирний, І, 1949, 240); Зу́би замовля́ти (загово́рювати, заговори́ти) кому — відвертати увагу кого-небудь від чогось, спрямовуючи розмову на інше; вводити в оману, дурити когось. — Не вірте, це він зуби нам замовляє! Це брехня! (Коцюб., І, 1955, 202); [Явдоха:] Ондечки батько знов чимчикують, балакайте, балакайте собі тут, а я піду їм назустріч та й заговорю зуби (Кроп., II, 1958, 434); Зу́би з’ї́сти (прої́сти, попроїда́ти) на чому — мати великий досвід, знання у чому-небудь. — Я зернини не висію по культивації. Я зуби на гречці з’їв (Рудь, Гомін.., 1959, 134); Молодий агроном не цурався старих людей, які зуби проїли на тій землі, все випитував їхній досвід (Ю. Янов., Мир, 1956, 286); Зу́би пока́зувати — виявляти свою злостиву, лиху вдачу; Зці́пивши зу́би див. зці́пити; Ки́дати (ки́нути, покла́сти) що на зуб (на зу́би) — їсти, з’їдати. — От матінку маю,— скаржився Денис.. — Де що в хазяйстві найласіше — зараз же кида собі на зуби. Прірва якась. Щоб я живий був! (Тют., Вир, 1964, 242); — Ви собі дома, може, хоч який сухар маєте, а нам і на зуб нічого покласти (Панч, Синів.., 1959, 23); Кла́сти зу́би на поли́цю див. кла́сти; Кла́цати зуба́ми див. кла́цати; Крізь зу́би ціди́ти (каза́ти і т. ін.) — говорити невиразно, ледь розтуляючи рота. Особливо Підпара ненавидів бідних. Зсував густі брови і з презирством цідив крізь зуби: — Голота! що воно має… (Коцюб., II, 1955, 52); Він було казав що-небудь крізь зуби так, що не можна було розібрати (Григ., Вибр., 1959, 134); Ма́ти зуб (зу́ба) на (проти) кого, розм.— гніватися на кого-небудь; прагнути зробити неприємність, прикрість комусь. Пан Андрій ..мав зуба на Кшивокольського за його завжди зухвалі й гвалтовні виступи (Хотк., Довбуш, 1965, 23); Не клади́ па́льця (па́льців) в зу́би (на зу́би) див. кла́сти; Не по зуба́х кому, чиїх — не під силу кому-небудь. — Чи справді хочеш послухати лекцію?.. Вона ж для тебе непідходяща, не по твоїх, як то кажуть, зубах,— говорив глузливим тоном парубок (Коцюба, Нові береги, 1959, 103); Ні (ані́) в зуб, розм.— анітрохи, аніскільки. Він математики ні в зуб не знає (Л. Укр., V, 1956, 11); З людиною буває часто так, Що, добре знаючи колишнього події, Вона сучасності ні в зуб не розуміє (Рильський, Поеми, 1957, 263); Озбро́їтися (озбро́їти, озбро́єний)до зубі́в — дуже добре озброїтися (озброїти, озброєний). З-за горба вихопились лавою, прорвали всі вали — топчуться кіньми й гасають з гиком чеченці. Коні під ними, як змії.. А самі люті, озброєні до зубів (Головко, II, 1957, 330); Уночі Карапетян і Гаркавий, озброївшись до зубів, виповзли з траншеї і зникли у підземеллі (Собко, Вогонь.., 1947, 56); Перелічи́ти зу́би кому — вдарити по зубах кого-небудь, повибивати зуби комусь. — Встане не на ту ногу пан управитель — і зуби перелічить, і служби позбавить (Стельмах, І, 1962, 88); Перетира́ти на зуба́х кого — розпускати плітки, лихословити про кого-небудь. Панійки скреготять, як ті сороки: без сорому кожного на зубах перетирають (Мирний, І, 1949, 198); Потра́пити (попа́сти) на [го́стрі (голо́дні)] зу́би кому — стати предметом лихослів’я, пліток. Уся сім’я Глущуків потрапила на голодні зуби, і хто тільки не хотів, той і не перемивав їй кісток (Чорн., Потік.., 1956, 87); Про́бувати на зуба́х — перевіряючи зубами твердість монети, визначати, фальшива вона чи ні. — Ай, славна монета! Ай, добра монета,— говорив він, вертячи червінець і пробуючи його на зубах (Довж., І, 1958, 267); Ска́лити (шкі́рити) зу́би, без додатка і до кого; Продава́ти (суши́ти і т. ін.) зу́би; Торгува́ти зуба́ми, розм.— посміхатися, осміхатися; сміятися. Писарці скалили жовті зуби та реготались, аж поки рудий писар не гримнув на них (Коцюб., І, 1955, 38); — Вона коби лише на вулиці стояти та до всіх парубків зуби шкірити! —воркотів Максим (Кобр., Вибр., 1954, 110); Ця дурна дівка завжди продавала зуби. — Ги-ги… (Мик., II, 1957, 148); Одчинив [Безбородько] ворота і вдоволено засміявся… — Чого це ти, чоловіче, зуби сушиш?— обізвалась із городця Марія (Стельмах, Правда.., 1961, 252); — А ти чого зубами торгуєш? Тут про діло балакають! (Тют., Вир, 1964, 119); Скрегота́ти (скреготі́ти, заскрегота́ти, заскреготі́ти, скрипі́ти, заскрипі́ти) зуба́ми — виявляти лють, роздратування, досаду. — Ви були на фронті? — Був. — Теж скреготали зубами по окопах, що авіація нас не прикриває? (Гончар, Тронка, 1963, 74);— Бережись цієї гадюки. Ми назвали її ротатою Бертою. Вона викидала на сніг маленьких дітей. Ух!— заскреготала зубами Божена (Хижняк, Тамара, 1959, 211); В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: «Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!» (Сос., І, 1957, 353); Третячка́ на зуба́х виграва́ти (ви́грати) — бити кого-небудь по зубах. [Xома:] Я тобі такого третячка на зубах виграю, що аж за вухами залящить (Кост., І, 1967, 274); У чо́рта в зуба́х, розм.— у глухому, небезпечному місці. — Бодай вже ти задубів, як маєш сидіти десь у чорта в зубах! (Коцюб., І, 1955, 29); Хоч зуба́ми вирива́й (видира́й) — уживається для вираження великих труднощів, великих зусиль при добуванні чого-небудь. Їхня [зв’язківців] справа буденна, проста — визволяти з затверділих снігових заметів [телефонний] дріт, який мов уріс туди, укорів так, що хоч зубами виривай (Збан., Сеспель, 1961, 249); Як дам, то й зубі́в не ви́збираєш!; Так дам, що й зубі́в не ви́збираєш!, фам. — уживається як погроза сильно побити кого-небудь. 2. мн. зу́би і зу́б’я, спец. Гострий виступ на чому-небудь (знарядді, машині і т. ін.); зубець (у 1 знач.). [Перша молодиця (озирнулась на дівчину):] Знов волочиш граблі? Кажу тобі: візьми па плечі, бо зуб’я поламаєш! (Кроп., I, 1958, 482); Скреготав десь екскаватор, сталевими гострими зубами люто вгризався в недобиту фашистськими бомбами стіну (Збан., Переджнив’я, 1960, 53); Максим вносить довгі залізні прути, з яких потім рубатимуть зуби для борін (Зар., На.. світі, 1967, 116); Гострі зуби жатки увійшли в озимину, і перші стебла попливли до барабана (Хлібороб Укр., 4, 1967, 22). 3. етн. Назва народної пісні і танцю. Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (Котл., І, 1952, 73). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 724.... смотреть

ЗУБ

ЗУБ м. (как часть животного, мн. зубы; как часть вещи, мн. зубья) косточка, вырастающая из ячейки челюсти, для укуса и размола пищи. Зубы бывают: передние или резцы, боковые: вверху глазные, внизу клыки; задние или коренные или жерновые, из которых последний в ряду кутний, умный или мудрый. Молочные зубы сменяются постоянными, прочными. | Всякого рода тычки, спицы, гвозди, торчащие подобно зубам; у пилы, гребня, бороны, машинного колеса (кулаки) и пр. В пск. зубы светца, в др. местоим. уши, железная лещедка для вставки лучины. Зуб, в колесе, кулак; в бороне, граблях, клевец. | Арх. трещина во льду, обломанный край льда, у берега, по взморью, окраина, взлом. | Лед дал зуб. Лодку спустили с зуба, вытянули на зуб. Это яство мне по зубам, легко жевать и по вкусу. Разделить по зубу, новг. поголовно, на каждого. Нечего на зуб положить, нечего есть. Положи зубы на полку, голодай. Зуб на зуб не попадает, стужа, дрожь берет. Ощерить или показать зубы, погрозить кому. Ударить по зубам. Зуба дать, олон. насмехаться, осмеять кого. Поглядеть кому в зубы, дознать лета его; вообще узнать его короче. Кабы не зубы, так и душа бы вон! Старикам по зубам. И то зубы, что кисель едят. Не по зубам мне эти орешки. Когда зубов не стало, тогда и орехов принесли. Не точи зубка на чужи куски, был бы хлеб, а зубы сыщутся. Зубы есть, да нечего есть. Работа с зубами, а леность с языком. Все зубы целы- работник. На то Егорий волку зубы (ноги) дал, чтоб кормился. Что у волка в зубах, то Егорий дал. Поневоле станешь ворожить, коли нечего на зуб положить. В зубах не удержал, а в губах не удержишь. Зубами супони не натянешь. Зуб на зуб не попадает. Зуба за зубом не сведешь, нельзя. Наскочил зуб на зуб! Лесть без зубов; а с костьми съест. Жди толку, положа зубы на полку. Уснула щука, да зубы целы! на вид сонная щука больно кусается. У этого голубочка велики (остры) зубочки. Он с зубами или зубаст. Ему на голодный зуб не попадайся. Съела бабушка зубы, а остались язык да губы. Мы на этом зубы съели, опытны. Счастливому и в зубах вязнет. Уж он у меня в зубах навяз, надоел. Он на него зубы скалит, точит, грозит. Полно зубы скалить! насмехаться. И волк зубоскалит, да не смеется. Поднять кого на зубки. Попасть кому на зубы. На долгие зубы не натянешь короткую губу, о пересмешнике. Считал бы у себя во рту зубы. Болен зуб у себя во рту. По бороде апостол, а по зубам собака. Положить роженице на зубок, позолотить, посеребрить зубок, дарить роженицу. Поставить что на зуб, крепко, утвердить. Дело на зубу, твердо. Зубы чесать, болтать вздор, пустяки. Поднять кого на зубка, насмехаться. Он его зубом ест, гонить, теснит. Зубы говорят: зуб на-зуб не попадет, прозяб. Зуб за-зуб, бранчиво, неуступчиво. Не зубом нять, ничего не сделаешь. Мышка, мышка, вот тебе зуб репяной, дай мне костяной! говор. бросая молочный зубок за печку. Зуб со свищем, загнивший. Волчий зуб, выросший не на месте. У ребенка два зубочка, зубишка. У старика всего один зубища во рту. Зубок, детка, отдельные части, составляющие луковицу, чесночинку. Зубок, гладилка, лощило. Зубок сердоликовый. Зубина ж. зуб, зубища, в обоих знач. Зубовина м. то же, или припас, из которого можно сделать бороний или иной зуб. | Зубной камень, накипь, винный камень на зубах. Зубье ср. собират. зубья. Боронье зубье. Зубной, к зубам принадлежащий, относящийся. Зубная полива, внешняя костяная одежа зубов. Зубная боль. Зубной врач. Зубной порошек, зубочистный. Зубной корень, растение Cochrys odontalgica. Зубная корка новг. печеный хлеб. Зубная трава, зубник, растение одуванчик, Taraxacum officinale теремок. | Зубник также растен. белена. Зубяной, из зуба сделанный. Зубатый, у кого есть зубы; | у кого зубы велики, длинны. Большая часть млечных животных зубаты, но есть и беззубые. Зубастый, зубатый, длиннозубый; у кого острые зубы, кто больно кусается; у кого много зубов. Щука зубаста, шарка еще зубастее. | *Сварливый, бранчивый, вздорный, кто отгрызается, не дается в обиду. Зубастик, зубан, зубач м. зубанья, зубанка, зубачка ж. у кого есть зубы; у кого много зубов, у кого большие зубы. | Зубастый, огрыза. | *Згальник, насмешник, пересмешник, зубоскал. Маленький, горбатенький, зубастенький повадился в луга, утят таскать, а ему еще спасибо? гребень. Зубатка ж. новг. бревно, с зарубкою наверху, за которую берется веревка петлей, и крепится за ставшее на мель судно: зубатка ставится у борта, и действуя рычагом, раскачивает стаскиваемое судно; волжск. свайка; | морской волк, хищная рыба Anarrhichas lupus. Зубарь м. колышек, вытаскиваемый в детской игре зубами из земли: | род столярного струга с мелкой и частой нарезкой, которым строгают после драча (шерхебля) поперек слоев. | Рыба Chromis castanea, черноморск. | Растение Odontides. | Человек зубрила, кто зубрит, долбит урок наизусть. | Зубан, насмешник. Зубляк м. костр. борона, скорода. Подери пашню-ту зубляком. Зубина ж. хлупец, один из брусьев бороны, в который набиты зубья. Зубня ж. железная полоса с зубьями, в которые забирает шестерня, в машинах. Зубрина ж. зазубрина, щербинка, выщербина: засечка или выбоинка в лезвее. | Твер. суковатый шест, какие кладутся на крышу, а поперек их жерди или слеги, для пригнетки соломы. 3убянка, растен. Dentariа. | Игра пальцами, ногтями на зубах. Зубылда об. перм. зубан, зубоскал, пошлый насмешник. Зубатить сиб. спорить, перечить, грубить либо браниться, огрызаться словами. Зубатеть, наживать зубы, становиться зубатым или зубастым. Зубанить, зубенить сев. и вост. зубаниться, зубатиться, ссориться, браниться; грызться. Пес мой ныне позубанился с волком. Щечить, зубоскалить, насмехаться, или | жевать, есть, грызть. Нет ли позубанить? поесть. Всех не перезубанишь, не осмеешь. Зубарить вор. чесать зубы, молоть пустяки, врать, говорить вздор. | Новг. олон. насмехаться, зубоскалить. -ся олон. грызться, браниться, ссориться. Зубарев вор. шуточное прозванье лакомки, проедающего деньжонки. Зубрить что, вят. жубрить, жущерить, грызть, есть в сухомятку. Зубри корочку! Нет, корочка без зубов не зубрится, не естся, нельзя ее есть. Зубрить что, насекать зубцы, зазубрины, насечку: портить острие, лезвие выбоинами, щербить, тупить. Терпуги зубрят вручную зубрилом, а пилу терпугом. Не балуй, не зубри ножа! Чем старый зубрить (серп), не лучше ли новый купить? | *Долбить, учить в долбежку, твердить, затверживать бессмысленно наизусть. -ся, быть зубримым. Серп зубрится в насечку, как терпуг. От сучков рубанок зубрится. Зубренье ср. действие по знач. глаг. Зубристый, зазубристый, мелкозубчатый, острозубчатый. Зубристый топор дорожку чертит. Зубить что, зубрить; нарезывать зубья (на пиле, гребенке); вставлять зубья (в борону, в колесо). -ся, быть зубимым. Зубило, зубрило ср. род долота, для рассечки металлов, обделки камней, насечки терпугов и пр. У кузнецов: отсечка, у слесарей: назубок. Зубрильце ср. маленькое, тонкое зубрило, напр. у часовщиков. Зубряй м. зубрила об. *долбила, кто твердит бессмысленно наизусть. Учить что в зубрятку, бессмысленно наизусть. Зубрильник м. зубрило, чем зубрят. Зубрильщик м. кто зубрит, насекает. Для выделки терпугов, держат особых зубрильщиков. Зубрильня, зубильня ж. заведенье, где зубрят, мастерская, и пр. для выделки напилков. Зубрильный, зубильный, к зубренью относящийся, служащий. Зубец м. зуб, в знач. подражательном, т. е. всякий выступ, тычек, который можно сравнить с зубом животного, особ. если их целый ряд. Зубцы, на стенах кремлей, стен: простенки между бойницами, по гребню; зубцы, на машинных колесах: кулаки, задевки; зубцы кружевные, узорные, ломаный очерк края, кромки, угловатые, змейчатые обводы; зубцы, зубья на пиле, нарезка, острые язычки по ребру полотна. Зубель, надколотая с конца вкрест палочка, для подкура пчел. Зубень и зубень м. зуб, зубец, в разн. знач. Зубок умалит. Зубок чесноку, часть луковицы, которая легко отделяется. Зубок ткацкой основы, три нитки. Зубчик м. зуб, зубец, умалит. употреб. о мелких вещах; зубчики кружев, древесных листьев. Зубчатый, зубовидный, зубообразный, подобный зубу, похожий на зуб, на клык. Зубчатый, образующий зубцы, зубчики; ломаный по очерку, с мысками, с язычками, выступами; с городками. Зубчатый гребень стены. Зубчатое колесо, где кулаки стоят по ребру; гребенчатое, по плоскости обода. Зубчатый излом, неровный, с тычками и ямками. Зубчатеть, делаться, становиться зубчатым. Зубчатка ж. раковина Dentalium. | Зубчатое колесо, в мельнице, машине. Зубчатник м. растение Cakile. Зубровник, растение Beckmannia cruciformis. Зубря, растен. Galeopsis tetrahit, жабрей, зября, жабрик, медовник. Зубылда и зубодур, зубоскал, пересмешник. Зубогляд, коновал, знаток конских лет по зубам. Зубодер, зубодерга, зуборвач, зуболом, кто рвет больные зубы. Зуборывный, ко рванью зубов относящийся. Зубопрорезыванье, дурной перевод латинск. dentitio; зуборезка, зуборежа, пора и состоянье прорезки зубов у младенца. Зубопряд, -дка, зубоскал, -лка, -лица ж. зубочес м. -ческа ж. зубощера об. кто зубоскалит, пошло хохочет, подымает на зубки, зубанит, насмехается, подымает насмех; грубый пересмешннк. Зубоскальничать, зубоскалить, хохотать и грубо или пошло насмехаться. Зубоскальство ср. занятие, забава зубоскала. Зубоскалый, к зубоскальству относящийся. Зуботычина, зуботрещина ж. тычок или толчок, удар по скулам, по челюсти. Зуботычить кого, бить по зубам. Зубоотычный, к зуботычине относящийся. Зуботычливый, кто любит раздавать зуботычины. Зубохлестка ж. оплеуха, пощечина, заушина. Зубохлест м. барин драчун, охотник бить людей по лицу. Зубочист, зубной врач, кто занимается чисткою и поправкою зубов. Зубочистка ж. ковырялка, копушка, заостренное перо, спичка и пр. для выковырки застрявшей в зубах пищи. | Порошок, толченый уголь и пр. для чистки зубов. | Щеточка, для той же потребы. | Зубная лекарка. | Зуботычина. Зубочистый, к чистке зубов относящ. Зубочистковый, к зубочистке относящийся. <br><br><br>... смотреть

ЗУБ

зуб сущ., м., употр. очень часто Морфология: (нет) чего? зу́ба, чему? зу́бу, (вижу) что? зу́б, чем? зу́бом, о чём? о зу́бе; мн. что? зубы́, (нет) чег... смотреть

ЗУБ

-а, мн. зу́бы, -о́в и зу́бья, -ьев, м. 1. (мн. зу́бы).Костное образование, орган во рту для схватывания, кусания, измельчения и разжевывания пищи.Кор... смотреть

ЗУБ

м.1) (мн. зубы) diente mмолочный зуб — diente de lecheкоренной зуб — (diente) molar, muela fпередние зубы (резцы) — incisivos m plглазной зуб — colmill... смотреть

ЗУБ

fang, claw, (в соединении деревянных элементов) cog, (напр. флютбета) collar гидр., dent, (муфты) dog, indent, indentation, lug, spur, (соединений дере... смотреть

ЗУБ

Без одного, без нескольких зубов кто.Щербатий (неповнозубий) хто; недолік зубів у кого.Был бы хлеб, а зубы сыщутся.Аби зуби, а хліб буде. Пр. До хліба ... смотреть

ЗУБ

м.1) dent f зуб мудрости — dent de sagesseмолочный зуб — dent de lait, quenotte fглазной зуб — dent canineкоренной зуб — molaire fвставные зубы — fauss... смотреть

ЗУБ

мZahn m (умл.)коренной зуб — Backenzahn mзуб мудрости — Weisheitszahn mлечить зубы — sich (D) die Zähne behandeln lassen (непр.)уход за зубами — Zahnpf... смотреть

ЗУБ

м. 1) dent f зуб мудрости — dent de sagesse молочный зуб — dent de lait, quenotte f глазной зуб — dent canine коренной зуб — molaire f вставные зубы —... смотреть

ЗУБ

1) tooth (pl. teeth); (вовка, собаки) fangзуб-ікло анат. — cuspidзуб мудрості — wisdom toothверхній зуб — upper tooth(задньо)кутній зуб — molar toothмо... смотреть

ЗУБ

(-ы) (dens, dentes)образования, состоящие преимущественно из твердых тканей, расположенные в ротовой полости и предназначенные для откусывания и измел... смотреть

ЗУБ

É сущ см. _Приложение II(у человека или животных)з́у́бамн.з́у́бызубо́в́о́ко за о́ко, зу́б за́ зуб (поговорка);зу́б на́ зуб не попадает (разг. о сильно... смотреть

ЗУБ

ЗУБ, -а, мн. зубы, зубов и зубья, зубьев, м. 1. Костное образование, орган во рту для схватывания, откусывания и разжёвыва-ния пищи. Коренные зубы. Молочные зубы (у детей: выпадающие после шести лет). 3. на зуб не попадает (о дрожи от сильного холода, волнения, страха). На зуб попробовать, взять (перен.: узнать, испробовать непосредственно; разговорное). Сквозь зубы говорить (еле раскрывая рот, с неохотой; разговорное). Не по зубам что-нибудь кому-нибудь (о чём-нибудь твёрдом: трудно откусить; также перен.: не под силу, не по способностям; разговорное). 2. (мн. зубья, зубьев). То же, что зубец (в 1 значение). Зубья пилы. Зубы на полку положить (разговорное) — дойти до крайней бедности, до голода. Зубы (глаза и зубы) разгорелись на что - (разговорное неодобр.) — очень захотелось иметь что-нибудь Зубы точить на кого (разговорное) — злобствовать, стремиться причинить вред. Ни в зуб (толкнуть) и ни в зуб ногой (прост.) — совсем ничего не знает. Иметь зуб против кого или на кого (разговорное) — испытывать против кого-нибудь скрытую злобу, затаённое недовольство. В зубах навязло (разговорное) — очень надоело. До зубов вооружиться, вооружён кто (неодобр.) — полностью или сверх меры вооружиться, вооружён кто-нибудь || уменьш. зубик, -а. м. и зубок, -бка, мн. зубки, зубок, м. (к 1 значение). т- На зубок подарить что кому (разговорное) — сделать подарок новорождённому. На зубок попасть кому (разговорное) — стать предметом насмешек, сплетен, критики. || прилагательное зубной, -ая, -ое (к 1 значение) и зубовой, -ая, -ое (ко 2 значение; спец.). Зубной врач. Зубовая борона.... смотреть

ЗУБ

diş* * * м, врз diş••точи́ть зу́бы на кого-л. — birine diş bilemekэ́та рабо́та тебе́ не по зуба́м — bu iş senin dişine göre değilэ́то не вся́кому по зу... смотреть

ЗУБ

зуб, зуб, -а, мн. ч. ~ы, ~ов и ~ья, ~ьев, м.1. Костное образование, орган во рту для схватывания, откусывания и разжёвывания пищи. Коренные ~ы. Молочны... смотреть

ЗУБ

Зубы, как правило, символизируют здоровье и жизненную силу. На востоке возраст человека определялся состоянием зубов. В древних племенах человек не мог отправится в долину смерти до тех пор, пока у него были крепкие и здоровые зубы. Этот символ имеет несколько значений и трактуется в зависимости от появления его в сновидениях. Иногда зубы воспринимаются как символ жестокости, боли. Про такого человека в народе говорят: «Ему на голодный зуб не попадайся». Про надоедливого гостя в народе говорят: «Уж он мне в зубах навяз». Итак, если вы увидели или почувствовали во сне, что кто-то вас больно кусает – это означает, что кто-то причинит вам сильную душевную боль. Видеть во сне, как у вас растет зуб, – это знак вашей мудрости, которая позволит вам справиться со многими жизненными трудностями. Сон, в котором вы увидели гнилые зубы, – означает болезнь. Если во сне у вас выпал зуб – это знак несбывшихся надежд и обещаний. Увидеть во сне искусственные зубы – означает, что наяву вы слишком часто полагаетесь на чужое мнение. Это может послужить причиной крушения ваших личных планов. Если вы увидели во сне, как вам удаляют больной зуб, – значит наяву вы сделаете наконец нелегкий, но очень важный для вас выбор. Сон, в котором вы пытаетесь увернуться от чьих-то острых зубов, – означает, что человек, которого вы считаете своим другом готовит вам ловушку. В народе говорят: «Утопили щуку, да зубы остались».... смотреть

ЗУБ

1) (мн. зубы) 牙齿 yáchǐмолочный зуб - 乳牙; 乳齿вставные зубы - 假牙удалить зуб - 拔牙чистить зубы - 刷牙2) (мн. зубья) 齿 chǐзубья пилы - 锯齿•- в зубах навязло- во... смотреть

ЗУБ

м. 1) (напр. шестерни) dente m 2) (плотины) sperone m 3) (элемент соединения) dente m, tenone m зуб со стружкоделительной канавкой — dente scanalato -... смотреть

ЗУБ

-а, ч. 1) мн. зуби, -ів. Кістковий утвір у роті людини та багатьох хребетних тварин, признач. для схоплювання, кусання й подрібнення їжі, а також для ... смотреть

ЗУБ

зуб род. п. зу́ба, укр. зуб, др.-русск. зубъ, ст.-слав. зѫбъ ὀδούς (Супр.), болг. зъб(ъ́т), сербохорв. зу̑б, род. п. зу̑ба, словен. zȏb, чеш., слвц. z... смотреть

ЗУБ

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити к 2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1; 3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.... смотреть

ЗУБ

род. п. зуба, укр. зуб, др.-русск. зубъ, ст.-слав. збъ (Супр.), болг. зъб(ът), сербохорв. зуб, род. п. зуба, словен. zob, чеш., слвц. zub, польск. zab, род. п. zebu, в.-луж., н.-луж. zub.Родственно лит. zаmbаs жем. "острый предмет, грань балки, мыс", лтш. zuobs "зуб", лит. zambis "соха"; с другим вокализмом: zembti, zembiu "разрезаю", авест. zmbayavm "вы дробите", др.-инд. jambhas "зуб, пасть", мн. "челюсти", греч. "колышек", "клык", алб. гег. dhamр "зуб", тоск. dhemp – то же, д.-в.-н. kamb "гребень", тохар. А kаm "зуб", В keme (Ройтер, JSFOu, 47, 4, 9). Ср. еще зубатый, сербохорв. зубат, словен. zobat, чеш. zubaty "зубастый, зубчатый", польск. zebaty, лит. zambuotas "с острыми краями", греч. "с колышками"; далее см. зябать, зябнуть. Первонач. знач. "раздробитель"; см. В. Шульце, Kl. Schr. 249; Шпехт 86; Френкель, ВSрr. 109; Хаверс 57 и сл.; Цупица, GG 192; Мейе, RS 9, 74; Буга, РФВ 75, 155; Траутман, ВSW 369; М.–Э. 4, 757, 759.••[Точнее считать восходящим к и.-е. *gon-bhos "выступ, выросшее" – от *gen- "рождать(ся)"; см. Трубачев, ВЯ, 1957, No 2, стр. 90. – Т.]... смотреть

ЗУБ

(иноск.) — злоба, нерасположение, ненависть Ср. Зуб иметь против кого (сердиться на кого). Ср. Я вижу, у тебя есть зуб против этого несчастного Рябинин... смотреть

ЗУБ

Jino (mеno);зато́ченный зуб — chonge (-; ma-);вставно́й зуб — jino la bandia (meno), jino la kubandika (meno);коренно́й зуб — gego (ma-), jino la nyuma... смотреть

ЗУБ

м. dente коренные зубы — denti molari (у него) прорезался зуб — ha messo il primo dente •• зуб на зуб не попадает — ср. tremare come una foglia сквозь зубы говорить / цедить разг. — parlare a denti stretti иметь зуб на кого-л. — avere il dente avvelenato contro qd (это ему / ей) не по зубам — non e pane per i suoi denti разг. ни в зуб ногой прост. — non sapere un'acca до зубов вооружиться / вооружен неодобр. — armato fino ai denti на зубах — stringendo i denti; aggrappandosi al carattere показать зубы — mostrare i denti; tirare fuori le unghie класть зубы на полку — stare a stecchetto / al verde зубы обломать (на чем-л.) — uscirne con le ossa rotte в зубах навязнуть — venire a noia; far venire il latte alle ginocchia Итальяно-русский словарь.2003. Синонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр, резец... смотреть

ЗУБ

м. tooth, dens [NA] ( см. тж зубы) зуб на штифте — pivot crown; пломбировать зуб — to fill (up) a tooth; удалять зуб — to draw a tooth; у него прорезал... смотреть

ЗУБ

Зубъ (иноск.) злоба, нерасположеніе, ненависть. Ср. Зубъ имѣть противъ кого (сердиться на кого). Ср. Я вижу, у тебя есть зубъ противъ этого несчастнаг... смотреть

ЗУБ

Зуб, молочный зуб — малочны зуб глазной зуб — вочны зуб зуб мудрости — зуб мудрасці коренной зуб — карэнны зуб зуб, вооружённый до зубов — узброены да зубоў вырвать из зубов — вырваць з зубоў глядеть (смотреть) в зубы — кому глядзець у зубы каму зубами держаться (ухватиться) за что — зубамі трымацца (ухапіцца) за што зуб на зуб не попадает — зуб на зуб не трапляе зубы на полку (класть, положить) — зубы на паліцу (класці, палажыць) зубы съесть на чём — зубы з'есці на чым иметь зуб на кого, против кого — мець зуб на каго, супроць каго ломать на чём зубы — ламаць на чым зубы навязло в зубах — навязла ў зубах не по зубам — не па зубах ни в зуб — ні ў зуб показывать (показать) зубы — паказваць (паказаць) зубы сквозь зубы — праз зубы стиснув зубы — сцяўшы зубы точить зубы (зуб) на кого-что — вастрыць зубы (зуб) на каго-што зубы заговаривать — зубы загаворваць... смотреть

ЗУБ

зуб м Zahn m 1a* коренной зуб Backenzahn m зуб мудрости Weis|heitszahn m лечить зубы sich (D) die Zähne be|handeln lassen* уход за зубами Zahnpflege f у ребёнка режутся зубы das Kind zahnt скалить зубы die Zähne fletschen; перен. разг. sich lustig machen vi; grinsen vi (ухмыляться); spotten vi (насмехаться) у него болят зубы er hat Zahnschmerzen а у неё на него зуб sie ist ihm nicht grün; sie hat mit ihm ein Hühnchen zu rupfen (она держит на него зло) класть зубы на полку @ am Hungertuch nagen vi, nichts zu beißen haben у него зуб на зуб не попадает от холода er klappert mit den Zähnen vor Kälte это в зубах навязло das hängt uns schon zum Halse heraus<br><b>Синонимы</b>: <div class="tags_list"> бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр, резец </div><br><br>... смотреть

ЗУБ

М diş; в зубах навязло lap təngə gəlmişəm, lap zəhləm gedib; держать язык за зубами dilini saxlamaq, dilini qarnına qoymaq; зубы чесать boşboğazlıq etmək, çərənçilik etmək; точить зубы zəncir çeynəmək; вооружённый до зубов təpədən dırnağa qədər silahlanmış; иметь зуб на (против кого-нибудь) (birinə qarşı) kin saxlamaq, qərəzi olmaq; зуб на зуб не попадать dişləri bir-birinə dəymək (titrəmək, əsmək); коренные зубы bax коренной; молочные зубы bax молочный; зуб мудрости bax мудрость; зубы на полку (класть) aclıq çəkmək, acından ölmək, ehtiyac içində olmaq, qara gün keçirmək; ломать на чем зубы müvəffəqiyyətsizliyə uğramaq; скалить зубы bax скалить; зубы съесть на чем ustalaşmaq, bir işdə bişmək, təcrübə qazanmaq; не по зубам что 1) çiynəmək mümkün deyil; 2) məc. ...işi deyil, ...xörəyi deyil; глядеть в зубы ağzına baxmaq.... смотреть

ЗУБ

-а, ч. 1》 мн. зуби, -ів. Кістковий утвір у роті людини та багатьох хребетних тварин, признач. для схоплювання, кусання й подрібнення їжі, а також дл... смотреть

ЗУБ

зуб:◊ а́ні в зуб \ → "ані" ◊ взя́ти в зу́би обмовляти (ст) ◊ зуб ча́су → "час" ◊ кла́нцати (кле́нцати) зуба́ми → "кланцати" ◊ на оди́н зуб дуже мало (про їжу)(м, ср, ст)||раз на зуб ◊ полока́ти зу́би випивати (алкоголь)(ст) ◊ продава́ти зу́би кокетувати (ст) ◊ раз на зуб = на оди́н зуб (ср, ст): Закуска – це щось, щоб закусити випиту чарку. У першій мірі ріжниться від перекуски самою формою. Форма їх мала, як то ми часто кажемо – “раз на зуб”. Зміст часом може бути і той самий, приміром канапки. Кусник печива з ріжними додатками мясива, сири і т.д. (Нова хата 1939) ◊ шкі́рити зу́би → "шкірити" ◊ гово́рит як зуб боли́т про надокучливу, балакучу людину (Франко) ●\ най би ті всі зу́би ви́пали, крім одного, який би тебе́ болі́в усе́ життя́ (проклін)... смотреть

ЗУБ

м 1.(мн.зубы) теш; зуб мудрости акыл теше; коренной зуб урт теше; молочный зуб сөт теше 2.(мн.зубья) теш; зубья пилы пычкы тешләре; зуб бороны тырма теше △ в зубах навязло тешкә тиеп бетте; вооружённый до зубов = баштанаяк коралланган; говорить (цедить) сквозь зубы теш арасыннан кысып чыгару; держать язык за зубами телне тыю; заговаривать зубы = юкә чөй кагу; зуб на зуб не попадает теш тешкә тими; зубами держаться (ухватиться) = теш-тырнак белән ябышу; иметь зуб (на кого) (кемгә) үчле булу (үч тоту); класть зубы на полку = авызны чөйгә элү; не по зубам теш үтми; обломать себе зубы (на чём) (нәрсәдә) тешне сындыру; показать зубы ыржаю; скалить зубы теш ыржайту (агарту); стиснув зубы тешне кысып; точить зубы (на кого) (кемгә) теш кайрау... смотреть

ЗУБ

зуб, -а; о́ко за о́ко, зу́бза́ зуб (поговорка); зу́б на́ зуб не попадает; мн.зу́бы, -о́в, -а́м (у человека, животного) и зу́бья, -бьев, -бьям (у гребня... смотреть

ЗУБ

ЗУБ, -а, м.1. Один рубль.2. Мужской половой орган.3. обычно на кого. Обида, затаенная злоба на кого-л.4. только мн., -ы, -ов. Пила.Иметь (нарисовать) з... смотреть

ЗУБ

мdente m; (челюсть) dentadura f- молочный зуб- глазной зуб- коренной зуб- зуб мудрости- вставной зуб- чистить зубы••- вооруженный до зубов- иметь зуб- ... смотреть

ЗУБ

м. 1. (мн. зубы) тиш; передние зубы маңдай, кашка тиштер; коренные зубы азуу тиштер; молочные зубы сут тиштери (бала беш-алты жашка чыккандан кийин түшүп калуучу тиштер); зуб мудрости акыл тиш; 2. (мн. зубья) тиш; зубья бороны маланын тиштери; иметь зуб против кого-л. бирөөгө каршы кек сактоо; не по зубам тиши өтпөйт; говорить сквозь зубы 1) тиштенип сүйлөө; 2) перен. тиштенип кыжыры кайнап сүйлөө, манчыркап сүйлөө; в зубах навязло разг. аша кечирди, жадатып жиберди, тажатып бүттү; держать язык за зубами разг. унчукпоо; ооз ачып, сыр бербөө; точить зубы на кого-л. бирөөгө тишин кайроо; вооружённый до зубов аябай куралданган, баштан аяк куралданган.... смотреть

ЗУБ

зубм τό δόντι, ὁ ὀδούς: молочный ~ ὁ γαλαξίας, ὁ γαλακτίας· коренной ~ ὁ τραπεζίτης, ὁ γομφίος, ὁ κυνόδους, τό σκυλόδοντο· ~ мудрости ὁ φρονιμίτης· вырывать ~ βγάζω (ένα) δόντι· скрежетать ~ами τρίζω τά δόντια μου· ◊ сквозь ~ы μασώντας τά λόγια· скалить ~ы γελώ ἀνόητα, χαζογελώ· вооруженный до ~ов ὁπλισμένος ὡς τά δόντια, ὁπλισμένος μέχρις ὁδόντων держать язык за ~ами ράβω τό στόμα μου· в ~ах навязло μοῦ ἔγινε φοβερά ἐνοχλητικό· иметь ~ против кого-л. δέν χωνεύω κάποιον, τρέφω μίσος ἐνάντια σέ κάποιον не по ~ам δέν εἶναι γιά τά κότσια (του)· ни в ~ (толкнуть) δέν ξέρω οὔτε γρί· попасть кому-л. на ~ πέφτω στά χέρια κάποιου· ~ и а ~ не попадает τρέμω.... смотреть

ЗУБ

видит око, да зуб нейметвострить зубза чужой щекой зуб не болитзуб на зуб не попадаетиметь зубна один зубни в зубни в зуб ногойни в зуб толкнутьоко за ... смотреть

ЗУБ

1. (мн.ч. зубы) тіс;- коренные зубы азу тіс;- молочные зубы сүт тіс;- зуб мудрости ақыл тіс;2. мн.ч. зубья (зубец) тіс;- зубья бороны тырманың тістері;-иметь зуб против кого-либо разг. біреуге өшігіп жүру, тісін қайрау;- не по зубам разг. тісі батпайтын;- говорить сквозь зубы1) тістене сөйлеу;2) перен. кіжіну;- в зубах навязло разг. тісіне тұрып қалу;- держать язык за зубами разг. үндемеу, ауыз ашпау, үнін шығармау;- заговорит кому-либо зубы біреуді басқа сөзге айналдырып алдап-сулау;- точить зубы на кого-либо разг. біреуге тісін қайрап жүру;- вооружены до зубов бастан-аяқ мұздай қаруланған;зуб на зуб не попадает тісі тісіне тимеу (қатты тоңу)... смотреть

ЗУБ

сущ. муж. рода1. (мн.: зубы) костное образование, орган во рту для откусывания и разжевывания пищизуб2. (техн., мн.: зубья) зубцызубизуб'я¤ 1. не по з... смотреть

ЗУБ

Общеслав., имеющее соответствия в ряде индоевроп. яз. (ср. др.-исл. kambr, греч. gomphos, латышск. zùobs и др.). Как свидетельствуют тохарск. A kam «зу... смотреть

ЗУБ

ЗУБ (арх.) — 1. Трещина во льду. 2. Внешняя кромка примерзшего к морскому берегу льда, по которую оторвало лед и унесло в море. 3. Выступающий на морс... смотреть

ЗУБ

I(2 м); мн. зу/бы, Р. зубо/в (у человека, животных)II(2 м); мн. зу/бья, Р. зу/бьев (у вил, граблей)Синонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, ... смотреть

ЗУБ

зуб сущ.муж.неод. (4) мн.вин. И так же он сквозь зубы говоритГоУ 4.4. Доро́гой спутник ее ворчит сквозь зубы, что он мертвыйПр3. мн.твор. девочка с ... смотреть

ЗУБ

зуб = м. 1. ( мн. зубы) tooth*; молочный зуб first-tooth*, milk-tooth*; зуб мудрости wisdom tooth*; лечить зубы have* dental treatment; в зубах between one`s teeth; 2. ( мн. зубья) tooth*; (шестерни тж.) cog; не по зубам too hard for one , a hard nut to crack; иметь зуб против кого-л. bear* a grudge against smb. ; класть зубы на полку е tighten one`s belt; у меня зуб на зуб не попадает my teeth are chattering; ни в зуб (ногой) not know a thing about it; видит око, да зуб неймёт there`s many a slip `twixt the cup and lip. <br><br><br>... смотреть

ЗУБ

fog* * *мfogв зубах — fogai közöttудаля́ть зуб — fogat (ki)húzniСинонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, кусп... смотреть

ЗУБ

сущ.муж.1. множ. зубы (зубов, зубами) шал; передние зубы малтй шӑлсем; задние зубы кайрй шалсем; зубы волка кашкӑр шӑлӗсем; лечить зубы шӑл сипле; выдернуть зуб шӑл кӑлар2. множ. зубья (зубьев, зубьями) шал; зубья граблей кӗрепле шӑлӗсем; зубья пиль! сломаны пачка шӑлӗсем катӑлнӑ ♦ зуб на зуб шӑла шӑл тивмест (шӑннипе); точить зуб, иметь зуб на кого шӑл хӑйра; класть зубы на полку выҫӑ хӑ рӑн; не по зубам шал ҫеммй мар, вӑй ҫитмест; говорить сквозь зубы сӑмаха шӑл вйтӗр сӑрхӑнтар (кӑмӑлсӑррӑн)... смотреть

ЗУБ

   Соединение двух брёвен или брусьев (1) путем врубки ступенчатого конца в выемку, точно соответствующую ему по форме.   (Термины российского архитект... смотреть

ЗУБ

ЗУБ зуба, м. 1. мн. зубы, зубов. Костевидный орган во рту человека и животного для схватывания, измельчения и разжевывания пищи (как один из ряда подобных органов). Коренные зубы. Передние зубы. Запломбированный зуб. Чистить зубы. Лечить зубы. скалить зубы (см. скалить). Редкие зубы. || Колючее, острое образование, шип на кожных покровах многих животных, преимущ. рыб. 2. мн. зубья, зубьев. То же, что зубец в 1 знач. (разг., обл.). Зубья бороны. Зубья колеса.<br><br><br>... смотреть

ЗУБ

Ндп.см. Резец экскаватора непрерывного действияСмотреть все термины ГОСТ 21796-90. ЭКСКАВАТОРЫ НЕПРЕРЫВНОГО ДЕЙСТВИЯ. ТЕРМИНЫ И ОПРЕДЕЛЕНИЯСинонимы: б... смотреть

ЗУБ

Зуб. Общеслав., имеющее соответствия в ряде индоевроп. яз. (ср. др.-исл. kambr, греч. gomphos, латышск. zùobs и др.). Как свидетельствуют тохарск. A ka... смотреть

ЗУБ

зуб, род. зуба муж., мн. зубы, молочный зуб — малочны зубглазной зуб — вочны зубзуб мудрости — зуб мудрасцікоренной зуб — карэнны зуб тех. зуб, род. з... смотреть

ЗУБ

1) Орфографическая запись слова: зуб2) Ударение в слове: зу`б3) Деление слова на слоги (перенос слова): зуб4) Фонетическая транскрипция слова зуб : [з`... смотреть

ЗУБ

1. зу́б, зу́бы, зу́ба, зубо́в, зу́бу, зуба́м, зу́б, зу́бы, зу́бом, зуба́ми, зу́бе, зуба́х 2. зу́б, зу́бья, зу́ба, зу́бьев, зу́бу, зу́бьям, зу́б, зу́бья, зу́бом, зу́бьями, зу́бе, зу́бьях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») . Синонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр, резец... смотреть

ЗУБ

Зуб, клык (множ. число: зубы - от животн.; зубья - от вещей). || глядеть в зубы, держать язык за зубами, заговаривать зубы, зубы съесть, зубы точить, зубы чесать насчет кого-либо, зубы, иметь зуб, навязнуть в зубах, не по зубам, ни в зуб ногой толкнуть, ни в зуб толконуть не уметь, острить зубы, показать зубы, положить зубы на полку, скалить зубы, точить зубы, цедить сквозь зубы<br><br><br>... смотреть

ЗУБ

[zub]ч., мн. зубиząb, pl zębyзуб мудрості / корінний зуб — ząb trzonowy / mądrościмолочний зуб — ząb mleczny

ЗУБ

зубКлык (множ.число: зубы - от животн.; зубья - от вещей)...глядеть в зубы, держать язык за зубами, заговаривать зубы, зубы съесть, зубы точить, зубы чесать насчет кого-либо, зубы, иметь зуб, навязнуть в зубах, не по зубам, ни в зуб ногой толкнуть, ни в зуб толконуть не уметь, острить зубы, показать зубы, положить зубы на полку, скалить зубы, точить зубы, цедить сквозь зубы...... смотреть

ЗУБ

1) tişзуб мудрости — aqıl tişiкоренной зуб — azuv (tamır) tişiскрежетать зубами — tiş ğıcırdatmaq2) tişзубья пилы — pıçqı tişleriвооружённый до зубов —... смотреть

ЗУБ

зуб, -а, мн. ч. з'убы, -'ов (у человека, животных) и з'убья, -ьев (у орудия) Синонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клеве... смотреть

ЗУБ

техн. зуб; триб - бочкообразный зуб - винтовой зуб - зуб текучести - зуб шестерни - калибрующий зуб - косой зуб - режущий зуб - спиральный зуб - торцевой зуб - укороченный зуб - упорный зуб Синонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр, резец... смотреть

ЗУБ

【阳】1) 牙, 齿У нього болить зуб 他牙痛2) (工具﹑ 机器上的) 齿3) (古代城墙上的) 雉堞◇ Держати (або тримати) язік за зубами (该说话时) 闭口不言, 一句话不说

ЗУБ

корень - ЗУБ; нулевое окончание;Основа слова: ЗУБВычисленный способ образования слова: Бессуфиксальный или другой∩ - ЗУБ; ⏰Слово Зуб содержит следующие... смотреть

ЗУБ

•зуб•שֵן נ' [ר' שִינַיִים, שִינֵי-]* * *שןСинонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь... смотреть

ЗУБ

• Где волчьи зубы, а где лисий хвост (Г)• Где волчьи зубы, а где лисий хвост (Г)• Око за око, зуб за зуб (О)Синонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище... смотреть

ЗУБ

м.tooth; claw; prong; spur- винтовой зуб- корригированный зуб- круговой зуб- некорригированный зуб- прямой зуб- реечный зуб- спиральный зуб- храповой з... смотреть

ЗУБ

шип на конце бревна, вгоняет в соответствующую ему по размеру выемку в конце другого бревна.Синонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек... смотреть

ЗУБ

m Zahn m боковой зубверхний зубзуб в зубевклиненный зубвколоченный зубглазной зубдевитальный зубдобавочный зубимпактный зубкоренной большой зубкрампонный зубмолочный зубзуб мудростинижний зубопорный зубпередний зубполый зубпостоянный зубсверхкомплектный зубстальной зубфронтальный зубшиповидный зубштифтовой зуб... смотреть

ЗУБ

м.зуб зуб очњак — клык зуб кутњак — коренно́й зуб зуб умњак — зуб му́дрости извадити зуб — вы́рвать зуб наместити зуб — вста́вить зуб језик за зубе — держи́ язы́к за зуба́ми имати зуб на некога — име́ть зуб про́тив кого́-ли́бо узети некога на зуб — пресле́довать кого́-ли́бо... смотреть

ЗУБ

m.toothСинонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр, резец

ЗУБ

fluted land* * *cogСинонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр... смотреть

ЗУБ

m1) hammas, зуб мудрости viisaudenhammas2) pl зубья hampaat, piikitзубья расчёски — kamman piikit

ЗУБ

Rzeczownik зуб m ząb m

ЗУБ

Общеславянское слово индоевропейской природы (в древнеиндийском находим jambhas – "зуб", в греческом gomphos – "зуб, что-либо имеющее форму зуба"). К той же основе восходит и глагол &lt;&gt; (с измененной корневой гласной).... смотреть

ЗУБ

sagtannСинонимы: бикуспидат, зубец, зубик, зубище, зубок, зубочек, зубчик, клевец, клык, куспидат, моляр, неприязнь, одонтопагус, премоляр, резец

ЗУБ

1) тиш зуб мудрости акъыл тиши коренной зуб азув (тамыр) тиши скрежетать зубами тиш гъыджырдатмакъ 2) тиш зубья пилы пычкъы тишлери вооружённый до зубов тиштен тырнагъынадже силялангъан точить зубы тиш къайрамакъ... смотреть

ЗУБ

(-ы) (dens, denies) образования, состоящие преимущественно из твердых тканей, расположенные в ротовой полости и предназначенные для откусывания и измельчения пищи, а также участвующие в образовании некоторых звуков.... смотреть

ЗУБ

1) dent (de roue d’engrenage, de scie) 2) parafouille (d’une digue)

ЗУБ

(сверла, метчика) Steg, Stolle, (метчика, сверла) Zahnstollen, Zahn машиностр., Zinke

ЗУБ

detenedor, diente, púa, uña de trinquete число зубьев зуб, винтовой зуб, внутренний зуб, литой С не зуб, нарезанный зуб, прямой зуб, реечный зуб, фрезерованный зуб, храповой зуб, эвольвентный... смотреть

ЗУБ

• kolík• krycí kámen zakládacího přístavku• ostruha• ostří• ozub• zoubek• zub

ЗУБ

-а m ząb молочний ~ ząb mleczny крізь зуби przez zęby постійні зуби zęby stałe з'їсти зуби zjeść zęby (być doświadczonym) озброєний до зубів uzbrojony po zęby скалити зуби szczerzyć zęby... смотреть

ЗУБ

Зуб- dens;• вонзить зубы в кого-л. - dentes in aliquem afferre;• лишать зубов - edentare (edentata belua);• вышибить зубы - edentare malas alicui;

ЗУБ

1) анат.; перен. зуб; (мн. зуби) зубы держати [тримати] язик за зубами — держать язык за зубами [на привязи] 2) (острый выступ на инструменте, части машины и пр.) зуб, зубец... смотреть

ЗУБ

Klaue, (храпового колеса или сектора) Sperrzahn, Zahn, (Zahn) Z

ЗУБ

{tan:d}1. tand dra ut en tand--выдернуть (вытащить или вырвать) зуб

ЗУБ

зуб (зубы — от животн., зубья — от вещей), зубец, клык, моляр, клевец, зубчик, зубок, зубище, зубочек, неприязнь, резец, зубик

ЗУБ

м.tooth; claw- зуб текучести

ЗУБ

імен. чол. родузуб

ЗУБ

1. hammas2. pii3. pulk

ЗУБ

dent, locking ratchet, tine, tenon, tooth, (земляной плотины) trench, (в основании земляной плотины) key wall

ЗУБ

دندان ؛ دندانه

ЗУБ

• dantis (-ies, -ų)

ЗУБ

зу'б, зу'бья, зу'ба, зу'бьев, зу'бу, зу'бьям, зу'б, зу'бья, зу'бом, зу'бьями, зу'бе, зу'бьях

ЗУБ

tooth, (напр. шестерни) cog, (зубчатого колёсика, звёздочки или зубчатого барабана) sprocket

ЗУБ

м. Zahn m зуб мудрости — Weisheitszahn m держать язык за зубами — die Zunge im Zaum halten.

ЗУБ

зуб зуб, -а, мн. з`убы, -`ов (у человека, животных) и з`убья, -ьев (у орудия)

ЗУБ

Начальная форма - Зуб, винительный падеж, единственное число, мужской род, неодушевленное

ЗУБ

зу'б, зу'бы, зу'ба, зубо'в, зу'бу, зуба'м, зу'б, зу'бы, зу'бом, зуба'ми, зу'бе, зуба'х

ЗУБ

tish

ЗУБ

Зъб м

ЗУБ

1) dens 2) tooth

ЗУБ

Зуб, зу́ба, зу́бові, на зу́бі; зу́би, зубі́в

ЗУБ

Ударение в слове: з`убУдарение падает на букву: у

ЗУБ

coak, dent, detent, (муфты) dog, jag, lug, prong, spur, tooth

ЗУБ

Шүд, араа шүд, шүд хавирах, шүд гарах

ЗУБ

зуб м το δόντι коренной ~ ο τραπεζίτης

ЗУБ

Zahn

ЗУБ

Kies

ЗУБ

зуб, зуба- зуб сателлита

ЗУБ

техн. зуб, штифт (в молотилке)

ЗУБ

зуб іменник чоловічого роду

ЗУБ

Tand

ЗУБ

Tand

ЗУБ

Dent

ЗУБ

Tann

ЗУБ

ЗУБ - ложка

ЗУБ

lat. zubзуб

ЗУБ

{N} ատամ սեպ зубы

ЗУБ

Страдалец кариесом

ЗУБ

cro zub укр зуб

ЗУБ

diş - зуб пилы

ЗУБ

m Mantle block

ЗУБ

dens, dentis m

ЗУБ

(dens) dente

ЗУБ

зуб дандон

ЗУБ

zobs; zars

ЗУБ

зуб, зуба

ЗУБ

зуб, -а

ЗУБ

კბილი

ЗУБ

dente

ЗУБ

ząb;

ЗУБ

dent

ЗУБ

dent

ЗУБ

Tand

ЗУБ

тіс

ЗУБ

тіс

ЗУБ

пей

ЗУБ

тіс

ЗУБ

тіс

ЗУБ

тіс

ЗУБ

тіс

ЗУБ

Зуб

ЗУБ

тіс

ЗУБ

Зуб

T: 241